В Новоіванівській середній загальноосвітній школі, Юр’ївського району було проведено черговий районний методичний семінар українських мовників на тему:  «Інтерактивні технології на уроках української мови та літератури, як спосіб розвитку творчого потенціалу учнів».

     Тема уроку «Музи генія»  у 9 класі наблизила учнів до Шевченківських днів. Розповідь про кохання Шевченка, і його інтимна лірика допомогла глибше розкрити сутність Поета.

  Напевне, в Україні не знайдеться жодної людини, яка у своєму житті хоча б раз не звернулася б до спадщиниі Тараса Шевченка. Творчість цього поета можна не любити, можна критикувати, можна ставитися до неї із великою любов'ю... У будь-якому випадку байдужим вона не залишає нікого.

 Та його життя, кохання лишається за ширмою незвіданого.

    Ми звикли сприймати канонізований образ сина кріпака, сироти, талановитого юнака,  знаємо, що більше десяти років провів він на засланні, переносячи щоденну муштру у солдатській казармі, потерпаючи від важких хвороб, що не мав спокійного життя до останніх днів, до останнього подиху. А в уяві засів образ похмурого дідуся у хутряній шапці та з густими вусами.

     А як же кохання? Адже у тому, кого і як кохає велика людина, розкривається історія цілого покоління, атмосфера часу. Торкнувшись цієї делікатної теми, ми спробували піднестись до верховин духу генія. Портрет ожив, набув життєвих якостей і перед нами постав веселий, добрий чоловік, який  любив танці і теплу компанію, який безтямно і відчайдушно закохувався і був коханим. Він шукав у коханні жіночий ідеал подруги, дружини, порадниці, прагнучи виходу із самотності особистої та суспільної. Шевченко не був ані святим, ані людиною, зануреною у надхмарні світи. Він був людиною розумною, інтелігентною та об­дарованою.

     Театралізований урок допоміг проникнутись епохою того часу, з картин сходили Музи Шевченка, розкриваючи трепіт серця поета рядками інтимної лірики.  

      На прикладах поетичних шедеврів інтимної лірики Шевченка ми розглянули красу і складність людських почуттів, розвиваючи в учнів бажання якомога більше дізнатися про Кобзаря; виховуючии морально-етичні норми життя.

        Іноваційні технології було продемонстровано і на майстер-класі по виготовленню писанок.

      Календарні свята иа обряди – складний фольклорний комплекс, в якому поєднуються раціональний досвід і релігійно-магічні вірування, високоестетичні традиції та пережиткові звичаї.

     Мудрі люди кажуть: "У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки". Починають писанкарювати на свято Стрітення (15 лютого), або ж за три-чотири тижні до Великодня – після свята Колодія . І  пишуть впродовж усього посту. 

    Наші предки вірили, що писанка має магічну силу. Старі люди і нині вважають її особливою святістю, що приносить добро, щастя, достаток, захищає людину від усього злого.

      Ознайомлення дітей з історією виникнення писанок, технологією її виконання, із звичаями, обрядами, пов'язаними з писанками, вивчення легенд, віршів, в яких вони оспівуються, розширюють знання учнів про святкування Великодніх свят, відроджують звичаї та обряди нашого народу, примножують його традиції, виховують у школярів почуття любові до свого народу.

     Кожна писанка має свої особливості розпису, але є спільна, найголовніша риса : писанка – український народний витвір мистецтва – гордість України.

      Учасники семінару зазначили, що інноваційні технології,які використали під час проведення заходу, значно розширюють можливості організації науково-дослідницької роботи і педагогів, і учнів.

Вчитель української мови та літератури

Новоіванівської СЗШ І-ІІІ ступенів

Прудникова Н.В.